Кровотеча – одна з тих небезпек, яка може виникнути будь-де: на вулиці, вдома, під час відпочинку на природі. Часто саме перші хвилини після травми вирішують, чи вдасться уникнути серйозних наслідків. Джгут – простий, але надзвичайно ефективний засіб, який може врятувати життя, якщо його застосувати правильно. Однак неправильне накладання може призвести до ускладнень, а іноді й до втрати кінцівки. Тому важливо не лише знати, як це робити, а й розуміти, коли саме потрібен джгут і які помилки найчастіше допускають.
У цій статті розглянемо не лише техніку накладання джгута, а й ситуації, в яких він дійсно необхідний, а також те, чого категорично не можна робити. Адже навіть найкращий інструмент стає марним, якщо його використовувати не за призначенням.
Коли джгут – єдиний вихід
Не кожна кровотеча вимагає накладання джгута. Іноді достатньо просто притиснути рану рукою або накласти тугу пов’язку. Але є випадки, коли без джгута не обійтися. Йдеться про артеріальні кровотечі – коли кров б’є фонтаном або пульсуючим струменем яскраво-червоного кольору. Така кровотеча небезпечна тим, що людина може втратити критичну кількість крові за лічені хвилини.
Джгут також необхідний, якщо:
- поранення розташоване на кінцівці, де неможливо ефективно притиснути судину;
- кровотеча не зупиняється після накладання тугої пов’язки;
- травмована кінцівка відірвана або сильно розтрощена;
- поранення великої артерії – стегнової, плечової або пахвової;
- рятувальник один, а потерпілий потребує негайної евакуації;
- на місці події триває бойові дії або інші небезпечні умови;
- потерпілий втрачає свідомість через крововтрату;
- немає можливості швидко доставити пораненого до лікарні.
Важливо пам’ятати, що джгут – це тимчасовий захід. Його не можна залишати на кінцівці довше, ніж це абсолютно необхідно. Максимальний час накладання джгута в теплу пору року – 2 години, в холодну – 1 година. Якщо за цей час потерпілого не вдалося доставити до лікарні, джгут потрібно послабити на кілька хвилин, щоб відновити кровообіг, а потім накласти знову, але трохи вище або нижче попереднього місця.
Накладати джгут на шию, голову або тулуб не можна – це може призвести до задухи або пошкодження життєво важливих органів. У таких випадках потрібно використовувати інші методи зупинки кровотечі, наприклад, тампонаду рани.
Який джгут вибрати – від підручних засобів до спеціальних
Ідеальний варіант – це медичний джгут, який можна купити в аптеці. Він буває двох типів: гумовий і стрічковий. Гумовий джгут – це еластична трубка з гачками або кнопками для фіксації. Стрічковий джгут – це широка тканинна стрічка з механізмом для закручування, наприклад, турнікет. Обидва варіанти ефективні, але стрічковий джгут зручніший у використанні, особливо якщо доводиться діяти в умовах обмеженого простору або поганого освітлення.
Однак якщо під рукою немає медичного джгута, можна скористатися підручними засобами. Головне – щоб вони відповідали кільком вимогам:
- були достатньо міцними, щоб не порватися під час натягування;
- мали ширину не менше 3-4 см, щоб не перерізати шкіру;
- не мали гострих країв або металевих деталей, які можуть пошкодити тканини.
Як підручні джгути можна використовувати:
- поясний ремінь;
- шарф або хустку, складену в кілька шарів;
- довгий рукав сорочки або футболки;
- мотузку або мотузку, якщо вона достатньо широка і не надто тонка;
- гумову трубку або шланг.
Категорично не можна використовувати дріт, тонку мотузку, рибальську волосінь або будь-які матеріали, які можуть глибоко врізатися в шкіру. Це призведе до додаткових травм і ускладнить подальше лікування.
Якщо під рукою немає нічого, крім тонкої тканини, можна зробити імпровізований джгут-закрутку. Для цього потрібно скласти тканину в довгу стрічку, обернути нею кінцівку, зав’язати вузол, а потім вставити в нього паличку або будь-який інший предмет, за допомогою якого можна закрутити тканину до зупинки кровотечі.
Цікавий факт: перші згадки про використання джгутів для зупинки кровотечі датуються ще давньогрецькими часами. Лікар Гіппократ описував метод стискання судин за допомогою пов’язок, щоб зупинити крововтрату під час ампутацій.
Покрокова інструкція – як накласти джгут без помилок
Накладання джгута – це процедура, яка вимагає чітких дій. Навіть невелика помилка може призвести до серйозних наслідків. Тому важливо дотримуватися послідовності і не поспішати, навіть якщо ситуація здається критичною.
Порівняльна таблиця технік накладання джгута на різні частини тіла:
| Частина тіла | Техніка накладання | Особливості |
|---|---|---|
| Плече | Джгут накладають на верхню третину плеча, ближче до пахви. Під джгут підкладають м’яку тканину або одяг, щоб уникнути пошкодження шкіри. | Не можна накладати джгут на середню третину плеча – це може пошкодити променевий нерв. Після накладання перевіряють пульс на зап’ясті – він має зникнути. |
| Передпліччя | Джгут накладають на верхню третину передпліччя, ближче до ліктя. Кінцівку піднімають догори, щоб зменшити приплив крові. | Якщо рана розташована ближче до кисті, джгут накладають вище ліктя. Після накладання перевіряють пульс на променевій артерії. |
| Стегно | Джгут накладають на верхню третину стегна, якомога ближче до паху. Під джгут підкладають товстий шар тканини або одягу. | Стегнова артерія – одна з найбільших в організмі, тому джгут потрібно накладати дуже туго. Після накладання перевіряють пульс на підколінній артерії – він має зникнути. |
| Гомілка | Джгут накладають на верхню третину гомілки, ближче до коліна. Кінцівку піднімають догори перед накладанням. | Якщо рана розташована ближче до стопи, джгут накладають вище коліна. Після накладання перевіряють пульс на тильній артерії стопи. |
Тепер розглянемо покрокову інструкцію накладання джгута на прикладі стегна:
1. Перед накладанням джгута потрібно підняти поранену кінцівку догори на кілька секунд, щоб зменшити приплив крові. Це полегшить зупинку кровотечі.
2. Виберіть місце для накладання джгута. На стегні це верхня третина, якомога ближче до паху. Під джгут обов’язково підкладіть м’яку тканину – одяг, рушник або бинт. Це захистить шкіру від пошкоджень і зменшить больові відчуття.
3. Розтягніть джгут і оберніть його навколо кінцівки один раз. Перший тур має бути не надто тугим – він потрібен лише для фіксації. Наступні тури накладають з натягом, кожен наступний перекриває попередній на третину ширини.
4. Після другого або третього туру потрібно перевірити ефективність джгута. Якщо кровотеча зупинилася, а пульс на периферичних артеріях зник, значить, джгут накладено правильно. Якщо кров продовжує текти, потрібно накласти ще один тур або зміцнити наявний.
5. Закріпіть джгут за допомогою гачків, кнопок або вузла. На медичних джгутах для цього передбачені спеціальні фіксатори. Якщо використовуєте підручні засоби, переконайтеся, що вузол не розв’яжеться сам по собі.
6. Зафіксуйте час накладання джгута. Це можна зробити маркером на лобі потерпілого, на аркуші паперу, прикріпленому до джгута, або навіть на шкірі кінцівки. Час потрібно вказувати точно – години і хвилини. Це критично важливо для подальшого лікування.
7. Після накладання джгута рану потрібно закрити стерильною пов’язкою, щоб запобігти інфікуванню. Якщо є можливість, дайте потерпілому знеболювальне – накладання джгута викликає сильний біль.
8. Постійно контролюйте стан кінцівки нижче джгута. Якщо шкіра стає блідою, холодною на дотик або з’являється відчуття оніміння, це може свідчити про надмірне перетискання. У такому випадку джгут потрібно негайно послабити.
Типові помилки – чого не можна робити ні за яких обставин
Навіть якщо джгут накладено технічно правильно, є кілька поширених помилок, які можуть звести нанівець усі зусилля. Деякі з них можуть призвести до втрати кінцівки або навіть до смерті потерпілого.
Перша і найнебезпечніша помилка – накладання джгута без потреби. Якщо кровотеча не артеріальна або її можна зупинити іншими методами, джгут лише зашкодить. Неправильне накладання призводить до ішемії – кисневого голодування тканин, що може викликати їх відмирання. Крім того, тривале перетискання судин сприяє накопиченню токсинів у кінцівці, які після зняття джгута потрапляють у загальний кровообіг і можуть викликати важке ускладнення – турнікетний шок.
Друга помилка – накладання джгута безпосередньо на оголену шкіру. Це призводить до сильного болю, пошкодження шкіри і навіть до некрозу тканин. Під джгут обов’язково потрібно підкладати м’яку тканину – одяг, рушник, бинт або хоча б складену в кілька шарів марлю.
Третя помилка – недостатнє натягування джгута. Якщо джгут накладено занадто слабо, він не зупинить артеріальну кровотечу, а лише перетисне вени. Це призведе до того, що кров продовжить витікати з рани, але вже не пульсуючим струменем, а рівномірним потоком. Зовні це може виглядати як зупинка кровотечі, але насправді крововтрата продовжиться, просто повільніше. Щоб уникнути цієї помилки, потрібно перевіряти пульс на периферичних артеріях – він має зникнути після накладання джгута.
Четверта помилка – надмірне натягування джгута. Якщо перетиснути судини занадто сильно, це може призвести до пошкодження нервів і м’язів. Ознаки надмірного перетискання – блідість шкіри нижче джгута, відсутність пульсу і оніміння кінцівки. У такому випадку джгут потрібно негайно послабити, навіть якщо кровотеча відновиться.
П’ята помилка – неправильне місце накладання джгута. Наприклад, накладання джгута на середню третину плеча може призвести до пошкодження променевого нерва, що викличе параліч руки. На стегні джгут потрібно накладати якомога вище, щоб перетиснути стегнову артерію, яка проходить близько до поверхні в паховій ділянці.
Шоста помилка – відсутність фіксації часу накладання джгута. Без цієї інформації медики не зможуть правильно спланувати подальше лікування. Максимальний час накладання джгута – 2 години в теплу пору року і 1 година в холодну. Якщо за цей час потерпілого не вдалося доставити до лікарні, джгут потрібно послабити на 5-10 хвилин, щоб відновити кровообіг, а потім накласти знову, але трохи вище або нижче попереднього місця.
Сьома помилка – зняття джгута не в лікарняних умовах. Це може призвести до масивної кровотечі і навіть до смерті потерпілого. Знімати джгут має тільки медичний працівник після підготовки до можливої кровотечі – встановлення внутрішньовенного катетера, підготовки кровозамінників і хірургічних інструментів.
Що робити після накладання джгута
Накладання джгута – це лише перший крок. Після цього потрібно зробити ще кілька важливих дій, щоб збільшити шанси потерпілого на виживання.
По-перше, викличте швидку допомогу або організуйте евакуацію потерпілого до найближчого медичного закладу. Пам’ятайте, що час грає проти вас – чим швидше потерпілий потрапить до лікарів, тим менше ризик ускладнень.
По-друге, якщо є можливість, дайте потерпілому знеболювальне. Накладання джгута викликає сильний біль, який може призвести до больового шоку. Підійдуть будь-які доступні анальгетики – парацетамол, ібупрофен, анальгін. Якщо потерпілий без свідомості, знеболювальне можна ввести внутрішньом’язово.
По-третє, зігрійте потерпілого. Крововтрата призводить до зниження температури тіла, що може викликати переохолодження. Накрийте потерпілого ковдрою, курткою або будь-яким іншим теплим матеріалом. Якщо є можливість, дайте йому гарячий солодкий чай – це допоможе підтримати рівень глюкози в крові.
По-четверте, постійно контролюйте стан потерпілого. Стежте за його диханням, пульсом і свідомістю. Якщо потерпілий втрачає свідомість, перевірте, чи не запав язик, і поверніть його голову набік, щоб уникнути асфіксії. Якщо дихання зупинилося, негайно розпочніть серцево-легеневу реанімацію.
По-п’яте, підготуйтеся до можливих ускладнень. Найнебезпечніше з них – турнікетний шок, який розвивається після зняття джгута. Він виникає через потрапляння в кров токсинів, які накопичилися в кінцівці під час ішемії. Ознаки турнікетного шоку – різке падіння артеріального тиску, прискорене серцебиття, блідість шкіри, холодний піт. Якщо ви помітили ці симптоми, негайно повідомте медиків.
Нарешті, не залишайте потерпілого самого. Навіть якщо ви зробили все правильно, його стан може погіршитися в будь-який момент. Будьте поруч, заспокоюйте його і підтримуйте контакт. Це допоможе зменшити стрес і зберегти сили для боротьби за життя.
Знання того, як правильно накласти джгут, може врятувати чиєсь життя. Це не складно, але вимагає чітких дій і розуміння того, коли саме потрібен джгут, а коли можна обійтися іншими методами. Пам’ятайте, що джгут – це тимчасовий захід, і його накладання – лише початок шляху до одужання. Від того, наскільки швидко і правильно ви діятимете, залежить не лише здоров’я, а й життя потерпілого. Тому не нехтуйте можливістю навчитися цим навичкам – вони можуть знадобитися в найнесподіваніший момент.
